Новина

   З розвитком соціальних мереж, які стали як ефективним засобом комунікації, так і «кривим дзеркалом» нашого буття, протягом останнього десятиліття мисливство повсякчас потрапляє під шквал критики. В Україні далеко не всі навчилися відрізняти фейки від правди, тому через інтернет легко поширюється безліч маніпуляцій про браконьєрство, а винними в усьому залишаються легальні мисливці. Ця проблема набула такого масштабу, що доля мисливського господарства вже вирішується на рівні парламенту. Галузь потребує об'єктивного й раціонального розуміння, а не банальних та емоційних звинувачень.
   Необхідно нагадати, що мисливство — це повноцінна галузь народного господарства. Натомість сьогодні переважає думка, ніби це лише хобі окремої категорії людей або розвага задля втіхи. Проте це далеко не так. Передусім ідеться про любов до природи, готовність вкладати душу й серце в розвиток мисливського господарства задля його подальшого виваженого використання. Як і лісівники, мисливці виступають за сталий розвиток. Щоб мати можливість полювати, потрібно оберігати тварин, аби й нащадки могли отримати задоволення від спілкування з природою, відпочинку та добування гарного трофея.
Мисливство є частиною унікальної культурної спадщини людства. У різних країнах тисячоліттями формувалися традиції полювання, особливі етичні правила, кулінарія, таксидермія, зброярство, мода та екіпірування. Полювання відображене у тисячах літературних творів, на художніх полотнах і в скульптурі.
   Полювання та ведення мисливського господарства слід розглядати як особливу форму господарської діяльності, компонент комплексного природокористування та найефективніший інструмент охорони диких тварин і середовища їхнього перебування. Однак зараз ми спостерігаємо фактичну боротьбу проти мисливства.
   Україна є асоційованим членом Європейського Союзу, ми стали відкритішими. Відкритість — це позитивне явище, але інколи закордонні екорадикали нав’язують нам обмеження, яких самі не дотримуються у своїх країнах з багатьох причин. Насамперед це боротьба за ринки збуту (зокрема й у сфері надання мисливських послуг), недобросовісна конкуренція та штучні заборони, які призводять до знищення не лише мисливства, а й інших галузей задля досягнення економічних, а не екологічних цілей. Варто зазначити, що в усіх без винятку країнах Європи мисливство процвітає, а для декого є серйозним джерелом наповнення бюджету.
   За ініціативою Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЕ) була розроблена та прийнята Європейська хартія полювання та біорізноманіття. У 2007 році Постійний комітет Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція, ратифікована Україною у 1996 році) на своєму 27-му засіданні в Страсбурзі прийняв Рекомендацію № 128. Цей документ спонукав усі сторони взяти до уваги Хартію та керуватися її принципами під час формування державних природоохоронних політик для забезпечення сталого мисливського користування.
Хартія визнає необхідність збереження полювання як загальноприйнятної соціальної, економічної та культурної діяльності сучасного суспільства. Її концептуальною основою стали норми, затверджені Сторонами Конвенції про біорізноманіття у 2000 і 2004 роках, а саме — засади екосистемного підходу (Малавські принципи) та Аддис-Абебські принципи сталого використання біорізноманіття.
   Європейська хартія полювання та біорізноманіття визначає, що за умови сталого ведення господарства цей вид діяльності робить позитивний внесок у збереження популяцій диких тварин та місць їхнього проживання. Мисливці сприяють досягненню цих цілей через регулювання чисельності дичини та догляд за угіддями. Міжнародний союз охорони природи (МСОП) у Керівних принципах трофейного полювання від 2012 року також зазначає, що таке полювання може бути частиною природоохоронних програм, навіть щодо збереження рідкісних видів, які перебувають під загрозою зникнення.
   Натомість опоненти мисливства, об’єднавшись у різноманітні громадські організації й часто не маючи жодного уявлення про профільну діяльність, отримують гранти від радикальних міжнародних фондів, які не мають вагомої підтримки у власних країнах. Вони спрямовують величезне фінансування на боротьбу з професійними лісівниками та мисливцями, переслідуючи насамперед меркантильні інтереси — охорона природи перетворилася для них на бізнес. Вони планомірно працюють у цьому напрямі, вимагаючи жорстких обмежень, аж до повної заборони полювання та внесення вовка до Червоної книги.
   Заборона полювання, яке є основним видом діяльності мисливських підприємств і головним джерелом їхнього фінансування, призвела до майже повної зупинки галузі. Починаючи з 2022 року, через запровадження низки обмежень на час дії воєнного стану, фінансування господарств стало неможливим. Це потягнуло за собою призупинення охорони угідь від браконьєрів та унеможливило проведення біотехнічних заходів: заготівлю кормів для підгодівлі тварин у зимовий період, влаштування солонців, водопоїв тощо.
   Водночас у 2025 році в Миколаївській, Черкаській та Закарпатській областях здійснювалося повноцінне полювання. Це дозволило збільшити прямі надходження до місцевих бюджетів, дало змогу господарствам виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податкові й комунальні платежі, інвестувати в розвиток угідь, а головне — забезпечити належний епізоотичний стан.
   Через відсутність полювання та тривалий режим тиші в інших регіонах за останні роки істотно збільшилась чисельність популяцій диких парнокопитних, хутрових звірів та пернатої дичини. За інформацією виробників сільськогосподарської продукції та приватних домогосподарств, фіксується різке зростання збитків, яких дикі тварини завдають урожаю (переважно зернових та технічних культур). Це підтверджує нагальну потребу приведення чисельності тварин до оптимальних показників.
    Особливо гострою залишається ситуація на Одещині, де через відсутність відстрілу протягом п'яти років поспіль неможливо достеменно визначити епізоотичну ситуацію з поширенням африканської чуми свиней (АЧС). При цьому в прикордонних районах Румунії та Молдови введено посилений режим безпеки через ризики спалахів АЧС в Україні. Як відомо, такі осередки можуть стати причиною заборони на експорт фуражного зерна (кукурудзи, ячменю) з боку країн-імпортерів, які захищають власне тваринництво. У разі погіршення ситуації міжнародні контролюючі органи можуть суттєво посилити вимоги до українського збіжжя, що ускладнить експортні процедури та збільшить терміни доставки.
   За даними зимових обліків 2026 року, популяція диких свиней порівняно з 2023 роком зросла на 233%. Стада кабанів завдають значних збитків посівам як в агрогосподарствах, так і в приватному секторі області. До органів влади надходять численні скарги від жителів та територіальних громад, зокрема: звернення Балтської міської ради від 09.09.2025 № КО-637 щодо шкоди присадибним ділянкам; звернення Петропавлівської сільської ради від 04.09.2025 № 860; звернення Куяльницької сільської ради від 05.09.2025 № 02-30/2640 (направлене Подільською РВА 10.09.2025 № 01-37/3/3413); лист Березівської РВА від 09.10.2025 № 01/01-24/25/5504, а також офіційне звернення Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації від 07.10.2025 № 3127/01.1 38/25/5693 з протоколом засідання районної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії від 26.09.2025 № 7; звернення ТОВ «Дунай Агро Хаб»; звернення Любашівської ОТГ від 03.09.2026р№ 3393/04-33 про нанесення збитків кабанами у приватному секторі.
   Аналогічна ситуація складається і з поширенням осередків пташиного грипу. Якщо в минулі роки відстріл перелітних птахів здійснювали за дозволами Держпродспоживслужби, то зараз він не проводиться взагалі, через що епізоотична ситуація залишається неконтрольованою.
   Водночас на Одещині територіальні громади Ізмаїльського, Білгород-Дністровського, Болградського, Подільського та Березівського районів потерпають від систематичної появи шакалів, лисиць і вовків. Хижаки заходять безпосередньо в населені пункти та з'являються біля житлових будинків, фіксуються їхні напади на свійських тварин і птицю, що становить пряму загрозу життю і здоров'ю мешканців, зокрема дітей. Так, у серпні 2025 року в с. Семисотка Петропавлівської громади Білгород-Дністровського району внаслідок нападу вовка загинула місцева жителька. У вересні 2025 року на території Раухівської селищної ради зграя вовків напала на отару кіз, що призвело до загибелі тварин. Уже у вересні поточного року зграя вовків задушила двох бичків у тому ж Березівському районі.
   До органів влади надійшло колективне звернення мешканців с. Криничне Болградського району щодо появи зграй шакалів біля домогосподарств (направлене Криничненською сільською радою від 23.04.2024 № 497), а також звернення Сергіївської селищної ради від 05.06.2026 № 02.2-11/1080/26 та від 16.06.2026 № 02.2-11/1137/26 про появу шакалів у межах населених пунктів громади та завдання ними збитків. Окрім цього, зареєстровано колективне звернення жителів селища Доброслав та с. Зоряне Одеського району від 02.09.2026 № 031-15/02/1932 щодо стрімкого зростання чисельності хижаків (зокрема шакалів) та їхніх нападів на людей і свійських тварин.
   За даними зимових обліків дичини, кількість хижих м’ясоїдних тварин порівняно з 2023 роком критично зросла: лисиць — на 185%, шакалів — на 590%, вовків — на 472%. Це стало наслідком неможливості належного регулювання їхньої чисельності в умовах дії воєнного стану.
   Суттєве розширення кормової бази дає хижакам біологічний поштовх до стрімкого збільшення популяції, що автоматично підвищує ризик спалахів сказу та зараження домашніх тварин і людей. За спостереженнями фахівців мисливських господарств, навіть в одній родині лисиць тепер народжується не 3–5 цуценят, як раніше, а 8 і більше, що збільшує поголів’я щонайменше вдвічі.
   На позачерговому засіданні регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 14.10.2026 (протокол № 12) було розглянуто доцільність відкриття мисливського сезону 2026–2027 років. За даними Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, на засіданні оприлюднили такі факти:

   З огляду на це комісія визнала доцільним проведення полювання у мисливський сезон 2026–2027 років з обмеженнями, встановленими спільним наказом ОТУ «Одеса» та Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 24.08.2026 № 46/28.
    Попри вжиті у 2025–2026 роках заходи зі зниження чисельності диких м’ясоїдних хижаків, їхнє поголів'я на території області стабільно зростає, а разом із цим посилюється загроза розповсюдження небезпечних інфекцій.
    Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про тваринний світ», в інтересах охорони здоров'я і безпеки населення, запобігання захворюванням сільськогосподарських та інших свійських тварин, а також задля відвернення шкоди довкіллю та господарській діяльності мають здійснюватися заходи, спрямовані на регулювання чисельності окремих видів диких тварин.
    Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23 квітня 2026 року № 5262 затверджено Ліміти використання мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, на мисливський сезон 2026–2027 років, а також встановлено норми їхнього добування одним мисливцем за день полювання.
   Ураховуючи вищевикладене, Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства виступило з ініціативою відкрити в Одеській області мисливський сезон 2026–2027 років на диких парнокопитних, пернату дичину та хутрового звіра. Полювання пропонується провести у визначені законодавством строки та в установленому порядку, з суворим дотриманням обмежень щодо користування мисливськими угіддями в умовах дії воєнного стану.