Пошук
23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів країни Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного Прапора. Кожного року, за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День Державного Прапора. Ця дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесGла синьо-жовтий стяг.
Уже сотні років синьо-блакитні та жовто-золоті кольори супроводжують українців у періоди труднощів, в епохи розквіту національної ідеї та протягом боротьби за незалежність. Символ нашої незламної країни - прапор віддзеркалює всю історію Української державності. На сьогодні, він набув ще більшої вагомості та став знаком непереможності, який знає увесь світ.
ІІ. На доказ історичного коріння традицій поєднання синьо-жовтого кольорів свідчить і те, що заснованому місту Львову в 1256 році надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.
Герб Львова, 1256 рік.
Поєднання жовтого і синього (блакитного) кольорів має на наших землях глибоке коріння. Під час Грюнвальдської битви 1410 року, в якій об'єднані сили слов'ян і народів Балтії розгромили німецьких залізних рицарів. У цій битві взяли активну участь і представники українського народу, а саме загін лицарів з львівських земель. У свій час польський історик Ян Длугош зазначав, що хоругва Львівської землі "мала на прапорі жовтого лева, що ніби дереться на скелю на лазурному полі".
Хорогви Львівської землі у битві під Грюнвальдом 1410 року
Хоругва Перемишльської землі "мала на прапорі жовтого орла з двома головами, оберненими однаково в різні боки на лазуровому полі"
ІІІ. Прапори (корогви) набули широкого застосування в героїчну козацько-гетьманську добу. У козацькому війську було, в основному, три роди корогв: 1 – корогва всього війська або гетьманська, 2 – корогви полкові, 3 – сотенні. З різних письмових згадок видно, що в козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв, а панувала повна довільність, так само і щодо барв прапорів. У роки національно-визвольної війни 1648–1657 рр. козацьке військо використовувало прапори різних кольорів. Очевидець штурму козаками м. Гомеля в 1651 р. писав: "О 8 годині рано при зміні варти побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга, червона корогва, а коло неї – три білі і дві чорні, і дві жовто-блакитні".
Про те, що козаки використовували корогви різних кольорів, згадує і М.С.Грушевський: "В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви".
Починаючи із XVI століття козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв, а вже з 1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругв, такі прапори часто виготовляли із синього полотнища з нашитим на ньому лицарем у золотих або червоних шатах і золотим орнаментом та арматурою.
Синьо-жовтий прапор із червоним хрестом посередині з'являється у 1803 році як прапор Чорноморського козацького війська.
Подекуди українські патріоти віддавали перевагу малиновому та червоному кольорам. Сині й жовті кольори присутні у витворах мистецтва (мініатюри, прикраси), у гербах українських земель, міст і старшинських родів. Жовті та блакитні барви зустрічаються на прапорах і поховальних прикрасах ремісників і селян. У ХVІІІ ст. ці кольори присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського козацьких полків. Блакитні жупани й жовті свити носили учасники гайдамацького руху..
З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. На одному з прапорів – архистратиг Михаїл, одягнутий в золоту кирею і блакитні штани. Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.
ІV. Українська державна символіка включає прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (верхнього) і жовтого (нижнього) кольорів. За законами геральдики – це синьо-жовтий колір. У такому сполученні: синій колір – честь, вірність, щирість, мир, безкрайність неба, безпека, злагода; жовтий – щедрість Божа, український лан пшениці, велич, шана.
Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. 25 червня 1848 року за рішенням Головної руської ради над Львівською ратушею був вивішений синьо-жовтий стяг. Проте провисів він над ратушею недовго: за кілька днів його зняли. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.
З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення сторічного ювілею Великого Кобзаря. Після Лютневої революції 17 березня 1917 року було проголошено про організацію Центральної ради.. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з'являються символи української державності.
Перший законодавчий акт, який врегулював нарешті порядок кольорів на прапорі як блакитно-жовтий, був здійснений 27 січня 1918 року. Тоді Центральна Рада на засіданні під головуванням Михайла Грушевського затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому визначалося для українського військового та торговельного флотів саме такі прапори. У період Гетьманату Павла Скоропадського в 1918 році, порядок кольорів на прапорі залишився такий же. Таким він залишився і в період влади Директорії, У 1949 році Українська Національна Рада в еміграції за кордоном вирішила, що до остаточного встановлення державних емблем незалежною владою України національний прапор є блакитно-жовтим. У Львові в листопаді 1918 році Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), а п’ятий артикул цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий.
20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.
«22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві, де урочисто проголосили злуку УНР і ЗУНР, можна було побачити людей як із синьо-жовтими, так і „перевернутими“ жовто-блакитними прапорами. Тоді жодних дискусій щодо порядку кольорів не виникало.
V. 4 вересня 1991 року над Верховною Радою вперше підняли синьо-жовтий прапор.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 17 березня 1917 року було проголошено про організацію Центральної ради.
7 листопада 1917 року в результаті заколоту до влади в Росії прийшли більшовики на чолі з Леніним, які навіть не уявляли Україну не те що самостійною, а й навіть автономною. Події у Петрограді та захоплення влади більшовиками підштовхнули у листопаді 1917 року – Українська Центральна Рада прийняла Третій Універсал, яким проголошувалася Українська Народна Республіка (УНР) у федеративному союзі з Росією, але й це для більшовицької Росії було неприйнятним: вона не бажала рахуватися з інтересами українців. На тлі цих подій 22 січня 1918 року IV Універсалом було проголошено незалежність УНР.
30 червня 1941 року у Львові був проголошений Акт відновлення Української Держави та 16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP була прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни.
Постанова Верховної ради України від 28 січня 1992 року «Про Державний прапор України»
VI. Під час захисту Донецького аеропорту “кіборги”, попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий весь цей час майорів над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг з Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.
Під час вторгнення Росії в Україну в 2022 році і внаслідок російської окупації міст України мала місце низка випадків ненасильницького опору мирного населення проти окупації. Місцеві жителі організували протести проти російського вторгнення та блокували рух російської військової техніки.
м.Херсон м. Мелітополь
м. Нова Каховка м.Бердянськ
Використано матеріали з ресурсів:
Суспільне Культура
АрміяInform
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського":
ОСВІТА.UA
Український інститут національної пам’яті
Карпов В.В. Українська звитяга у символах
