Пошук
23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів країни Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного Прапора. Кожного року, за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День Державного Прапора. Ця дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесGла синьо-жовтий стяг.
Уже сотні років синьо-блакитні та жовто-золоті кольори супроводжують українців у періоди труднощів, в епохи розквіту національної ідеї та протягом боротьби за незалежність. Символ нашої незламної країни - прапор віддзеркалює всю історію Української державності. На сьогодні, він набув ще більшої вагомості та став знаком непереможності, який знає увесь світ.
ІІ. На доказ історичного коріння традицій поєднання синьо-жовтого кольорів свідчить і те, що заснованому місту Львову в 1256 році надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.
Герб Львова, 1256 рік.
Поєднання жовтого і синього (блакитного) кольорів має на наших землях глибоке коріння. Під час Грюнвальдської битви 1410 року, в якій об'єднані сили слов'ян і народів Балтії розгромили німецьких залізних рицарів. У цій битві взяли активну участь і представники українського народу, а саме загін лицарів з львівських земель. У свій час польський історик Ян Длугош зазначав, що хоругва Львівської землі "мала на прапорі жовтого лева, що ніби дереться на скелю на лазурному полі".
Хорогви Львівської землі у битві під Грюнвальдом 1410 року
Хоругва Перемишльської землі "мала на прапорі жовтого орла з двома головами, оберненими однаково в різні боки на лазуровому полі"
ІІІ. Прапори (корогви) набули широкого застосування в героїчну козацько-гетьманську добу. У козацькому війську було, в основному, три роди корогв: 1 – корогва всього війська або гетьманська, 2 – корогви полкові, 3 – сотенні. З різних письмових згадок видно, що в козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв, а панувала повна довільність, так само і щодо барв прапорів. У роки національно-визвольної війни 1648–1657 рр. козацьке військо використовувало прапори різних кольорів. Очевидець штурму козаками м. Гомеля в 1651 р. писав: "О 8 годині рано при зміні варти побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга, червона корогва, а коло неї – три білі і дві чорні, і дві жовто-блакитні".
Про те, що козаки використовували корогви різних кольорів, згадує і М.С.Грушевський: "В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви".
Починаючи із XVI століття козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв, а вже з 1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругв, такі прапори часто виготовляли із синього полотнища з нашитим на ньому лицарем у золотих або червоних шатах і золотим орнаментом та арматурою.
Синьо-жовтий прапор із червоним хрестом посередині з'являється у 1803 році як прапор Чорноморського козацького війська.
Подекуди українські патріоти віддавали перевагу малиновому та червоному кольорам. Сині й жовті кольори присутні у витворах мистецтва (мініатюри, прикраси), у гербах українських земель, міст і старшинських родів. Жовті та блакитні барви зустрічаються на прапорах і поховальних прикрасах ремісників і селян. У ХVІІІ ст. ці кольори присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського козацьких полків. Блакитні жупани й жовті свити носили учасники гайдамацького руху..
